Пам’ятаймо Чорнобильський квітень
Урок пам'яті до 35-річчя Чорнобильської катастрофи
Є чорне золото, є чорний хліб,
Є чорний лебідь і лебідка чорна,
Та найчорнішим серед них усіх
Є все-таки Чорнобиль.
З Чорнобиля несеться чорний вітер,
І чорний біль торкається сердець.
І поросли на схилах чорні квіти,
І чорним став на цвинтарі чебрець.
Шановні учні! Чорнобиль... Це слово стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. А ще 30 років тому – це було звичайне містечко, яких сотні в Україні. В історію Чорнобиль увійде назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства техногенних катастроф, яка вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом незвіданої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.
26 квітня 1986 року, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’я. Мирна щаслива весна перестала існувати для українського народу. Наша країна вперше зустрілася з такою грізною силою як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.
У ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи взяло участь 600000 осіб. Після аварії загинуло 14000 ліквідаторів-українців.
Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих подій 1986 року. Через Чорнобиль ми усвідомили, що щастя – це трава, в яку можна лягти, не боячись радіації, це тепла річка, в якій можна скупатись, це усміхнені дитячі обличчя. Адже сама природа зробила нам застереження: люди не будьте байдужими, жорстокими, безпечними! Пам’ятайте, що доля планети та людства – у Ваших руках.
Перегляньте

Комментарии
Отправить комментарий